Тут голос трембіти лунає і синь Карпат блищить,
Тут гуцул на дримбі грає і радість у серці кипить.
Тут гори до тебе говорять і смуток у мить зника
Мольфара тут чари діють й бувають всякі чудеса.

Настав ранок 11 червня 2011 року і рій "Ґомбочки" зібрався біля входу на головний вокзал, щоб їхати в свою першу в житті справжню мандрівку. Маленькі ґомбочки стояли біля входу з важкими рюкзачками на плечах і сонними оченятами, але з усмішками на обличчях і з бажання поринути в легенду і чар Карпат, які манили своїми вершинами і кликали трембітами. Не злякавшись, поганої погоди всі до єдиної поїхали. Сіли ми в електричку і поїхали на зустріч горам, по дорозі спали і знайомилися з новими виховниками, яким я дуже вдячна за допомогу в організації і проведення мандрівки і щиро вірю, що це наша не остання спільна подорож. Приїхавши, як здалося мені дуже швидко, до станції Верхнє Синьовидне, вирушили в дорогу з веселими піснями, криками і песиком, який до нас причепився і винюхував канапки в рюкзаках ґомбочок (його носик якраз був на рівні рюкзаків новачок).Дійшли до нашої першої зупинки джерела, попили холодної, але такої смачної і потрібної, водички, піднявшись на гору (то для новачок з рюкзаками) і зробили на горі біля хреста, де закінчується хресна дорога відкриття, пов'язавши хусточку Гафійці. Після цього з трошки більшими силами і натхненням дізнатися, які ж то чудеса бувають в горах і хто ж то такий Мольфар, помандрували до нашої хати, останні метри ... Читати далі »