Для того, щоб уявити собі новака, достатньо згадати Пеппі Довгупанчоху.  Пеппі - дивовижна дівчинка. Їй дев’ять років. Ця дівчинка вміє сама з усім справитися. Вона грається, коли хоче, спить, коли хоче, дбає про своїх мавпочку та коня. Ще вона дарує своїм друзям подарунки та вміє бути пошуковцем. І стара бляшана банка, і іржава шпулька, і олівець перетворюються на якісь незвичайні речі, бо Пеппі вміє з усього зробити веселощі. Пеппі не переживає, що в неї різні панчохи. А ще вона рада, що в неї величезні черевики, бо можна вільно ворушити пальцями. З цією дівчинкою весело навіть тоді, коли вона спить: кладе ноги на подушку, а голову ховає під ковдру.

З такої розповіді і розпочалось знайомство юнацтва з новацтвом. Весь вишкіл був пронизаний казкою Пеппі.

Починалось все з офіційного відкриття, перша слова братчика бунчужного: «Вишкіл, збірка в колі!» і паніка в наших рядах… Як в колі? Чому в колі? Але юнацтво швидко пристосувалось до впоряду новацтва.

Гра на знайомство, гра від сестрички коменданта, гра від братчика бунчужного… і весь день ігор…

Перша гутірка «Що таке новацтво». І хто ж краще може про це розповісти, як не Крайова булавна УПН  і просто хороша людина ст.пл.гетьм.вірл.Оля Герус. Після перших слів булавної в приміщенні станиці Львів запала тиша… юнацтво черпало все що тільки можна було…

Знову гра і перші розважальна гутірка: «Чому круто бути новацьким виховником?» Тут теж не було навіть сумніву, хто ... Читати далі »