З 10   по 21 серпня 2011 року Божого хутір села Лагодів знову наповнився веселим дитячим сміхом, шумом, метушнею. Відбувався дитячий новацький  табір Львівської округи. Сама назва табору « Золота Середина « вже  сама про себе говорить – щось пов’язане із золотом. І було так, адже програма включала у себе пошук скарбів ( золотих, звичайно…І не тільки ). 

Скарби… Хто у дитинстві не захоплювався цікавими історіями про пригоди у пошуках скарбу, чи то піратського, закопаного у землю, чи то індіанського золота…Уявлялися  скрині, наповнені золотом десь у трюмах затонулих кораблів …

Цілими днями дітей захоплював сам пошук: від самого початку це було своєрідне знайомство з територією – вони мали знайти і назвати небезпечні місця; другого  дня  відбулася інвентаризація лісу на визначеній території; третього дня вони отримали справжні карти з маршрутом по селу Лагодів, мали відвідати усі позначені стратегічні місця села і дістатися до кінцевої точки, де І мав бути скарб. Це було Морозиво- таке диво під час спекотного дня!  В такий спосіб діти і ознайомилися з місцевістю, поштою, клубом, школою, фермою, старовинною церквою, стадіоном та із самими людьми, з якими Їм довелося зустрітися. Ми познайомилися із мамою одного пластуна, народженого у Лагодові - він був одним з перших  у Львові,  з ним разом у гуртку була усім відома і ще жива пластунка сеніорка Богуслава Гринів. Це було дуже зворушливо, адже ця жінка сама підійшла до нас  і розповіла   цю історію ( а її син – директор першої гімназії – тієї самої, у якій починався Пласт ). 

Четвертий день – піратський. Усі, разом з трьома піратами – Полундрою, Цибулькою та Мама-Мією,  на горі Кам’яній відкопували справжню скриню з дукатами ( шоколадними )!

П’ятий день – мандрівка до Золочівського замку – цікава екскурсія, спів у дорозі, фотосесія і, звичайно, гарні враження. 

Шостий - пошук скарбів інків, різні випробування, через які необхідно було перейти : хиткий місток, відгадати на дотик крупи, побудувати найбільшу піраміду і т.п. АЖ тоді розшифрувати місце знаходження золота інків…НЕ проста це робота – шукати золото…Але знайшли! Стільки емоцій, переживань!

Сьомий – садиба Буаярд. Була проведена максимально наближена до справжньої гри- це і гонг, і ключі, і тюрма, і темні бридкі місця( два льохи, стрих, стодола, стайня ), де на дітей чекали різноманітні завдання на час. І звичайно, збирання монет, за які можна було придбати щось цінне.  Цього дня ми , виховники , були вражені, бо наші діти поділилися  з нами скарбом – це було вперше – і тому ми розцінили цю подію як таку, що скарби є не тільки матеріальні – але і духовні: скарб душі, дружби – це явище є неоціненне, надзвичайно приємне і необхідне також. Отже, діти і дорослі перейшли ту межу, яка їх поділяла – і відтоді ми були єдині, дружні і…рідніші, ніж до того – стерлися моменти недовіри, сумнівів, тривоги, туги за домівкою – від того часу ми прямували в одному напрямку – і пригоди продовжувалися! Варта згадати і пана Федора, який захопив нас польотом авіамоделей; також купель у Перемишлянському  озері; різноманітні майстерки, вогники, ляльковий театр, футбол, шаховий турнір, малюнок фарбами на пагорбі; приїзд юначок куреня ім. Квітки Цісик і справжній АЛЯРМ вночі! А також велика мандрівка до Унівського монастиря… 

Швидко якось закінчився і цей табір. Ми гарно прощалися і не плакали,  бо знали, що зустрінемося наступного року знову. Велика подяка усім, хто долучився до організації табору – і пану Богдану Петріву , Тарасу Мартиняку з Перемишлян, і мамам новачок зі Львова, Ірині, Марійці, Уляні за продукти, медикаменти; нашій добрій кухарці, Галині за смачну їжу, братчикам та сестричкам, які щиро працювали і водночас насолоджувалися гарним товариством. 

ГОТУЙСЬ!